УПЛЫЎ БЕЛАРУСКАЙ МОВЫ Ў ТВОРАХ МІЦКЕВІЧА Серж Мінскевіч
M i c k i e w i c z ****** М і ц к е в і ч M i ć k i e w i c z ***** М і ць к е в і ч
ten w obięcia pr[z]yiacioł zegnaiącsię pada
Адсутнічаюць дыякрытычныя знакі над O i Z: pr[z]yiacioł – павінна быць przyiaciół zegnaiącsię – павінна быць żegnaiąc się
pr[z]ęsiękły – прасяклы, насычаны скрозь zr[z]enica – зрэнка
pr[z]ęsiękły – прасяклы, насычаны скрозь Н i водз i н прасяклы пылам манускрыпт не зачэп i ць гэтак, як жывыя людз i.” Даніла Жукоўскі.
źrzenica – ( правільна źrenica) – зрэнка
wieczno – ( правільна wiecznie) – вечна
złowieszczo – ( правільна złowieszcze) – злавесна
прыслоўі з прадмовы Францыска Скарыны да Бібліі : любо часто много потребно о – захоўваецца
skrydła masztowa – правільна skrydła masztow е – крылы мачтавыя Бачым – е не пад націскам пераходзіць у а
Litwo, Ojczyzno moja! ty jesteś jak zdrowie ; Ile cię trzeba cenić, ten tylko się dowie, Kto cię stracił. Dziś piękność twą w całej ozdobie Widzę i opisuję, bo tęsknię po tobie.
Правільна tęsknię za tobą мы кажам : сумую па табе, а не сумую за табой.
za co – правільна dlaczego – за што … Відавоча za co – калька з беларускай мовы.
k ą d z i e l — tu: włókna przygotowane do przędzenia n u d a — tu: tęsknota. t r u n a — trumna.
m o g i l n i k — cmentarz s n o p c i e r n i o w y — wiązka tarniny. p i e r ó g — na Białorusi nazwa faszerowanego ciasta drożdżowego.
K u c j a — nazwa kresowej potrawy wigilijnej z pszenicy, miodu i maku. Stąd szersze znaczenie: wieczerza wigilijna, wigilia. s t o k — potok, strumień. ( у беларускай мове дзве формы : сток і сьцёк ) t u m a n — mgła.
g o ś c i n i e c — upominek przywieziony z drogi. k o c h a n e k — tu: ulubieniec. s a r a ń c z a — oboczna forma wyrazu „szarańcza”.
s k l e p i s k o — sklepiona piwnica. z a c i s z a — dawna oboczna forma wyrazu „zacisze”. ( Таксама ўзор аканьня ) p o h a ń s k i — pogański ( паказчык фрыкатыўнага “ Г ”)
w e ź m i — forma trybu rozkazującego: weźmij. ( а гэта ўжо граматычныя формы дзеяслова пад уплывам беларускай мовы ) d o t k l i w a — wrażliwa, czuła. Па беларуску – датклівая, кранальная. s t r a s z n y s ą d — sąd ostateczny.
Gdzie bursztynowy świerzop, gryka jak śnieg białagryka Gdzie panieńskim rumieńcem dzięcielina pała.dzięcielina
Рыгор Барадулін ДЗЯТЛІНКА Уладзімеру Караткевічу Дасвецце займаецца ціхае. На лістах раса халодае, Узбегла на ўзмежак, задыхалася Дзятлінка белагаловая – Пляменніца дзятла белагрудага, Унучка завеі ўскудлачанай. Сукню, што зелянеецца рутаю, З канюшынай купіла ў складчыну. Ля дзяўчынанькі шчырэюць з раніцы Чмялі – сваты басавітыя. Адвячоркам туман стараецца Ногі ухутаць світкаю... Навальніца прасторы вымые – I дзятлінка зноўку клявае. На чужыне асьветліць сны мае Сваёй галавой бяляваю. Дзятлінка сьнежнарутая, Як сьляза па Радзіме, чыстая... Таксама і Беларусь мая На ўзьмежках цьвіла і выстаяла.